Головна » Статті » ЗМІ про ліцей

У ЧЕРНІГІВСЬКОМУ ЛІЦЕЇ ДЛЯ ОБДАРОВАНОЇ СІЛЬСЬКОЇ МОЛОДІ НАВЧАЮТЬ УЧИТИСЯ ВСЕ ЖИТТЯ
Джерело: Сільська ШКОЛА (№1-2), 14 січня 2004 р.

Наша підготовка істотно відрізняється від репетиторства. Річ у тім, що підготувати учня до екзаменів можна. Але буде разюча відмінність між студентом, який займався з репетитором, і підготовленим, скажімо, в нашому, ліцеї.

Як викладачі ВНЗ (я сама - доцент кафедри математичного аналізу університету), ми дуже добре уявляли, що маємо робити, створюючи ліцей. Насамперед дитині треба прищепити вміння навчатися все життя, працювати так, як працює справжня інтелектуальна еліта з літературою, добувати знання, планувати, вибудовувати перспективу свого зростання. На початку ми просто вмовляли викладачів, знаходили серед кращих викладачів ВНЗ. Нині для викладання в ліцеї – хоч конкурс влаштовуй. З багатьох причин. Одна з них - та, що, зазвичай, у наших дітей гарна українська мова. А це вагомий стимул для викладачів, коли вони переходили на українську мову викладання. Але головне, мабуть, те, що вони можуть апробувати на учнях найкраще в підготовці їх як студентів. Я, викладач математичного аналізу, мрію, щоб мої студенти могли робити те й те, прийшовши до мене, щоб з ними можна було фантазувати. Це неможливо закласти під час навчання в університеті, це закладається тільки в школі.

– Які проблеми хвилюють Вас сьогодні?

– Однією з проблем – обов'язковий перехід на три роки навчання. Нині починає набирати оберти дванадцятирічна освіта, і якщо ми раніше не встигнемо вирішити це питання, воно вирішиться у профільній школі. В ліцеї діти навчаються в десятому - одинадцятому класах. Цього недостатньо. Ми тільки встигаємо виявити їхні здібності, почати-стимулювати і розвивати. А якщо вони не збігаються (а це залежить від сім'ї, соціуму), то ми встигаємо тільки дитину «розхитати», вказати їй на те, що варто її уваги і потім уже пропонувати щось своє. Встигаємо з дітьми дуже непогано навчитися вчитись. Якщо ви зайдете в будь-яку аудиторію, ВНЗ – там сидять наші випускники.

– Чим випускники вашого навчального закладу відрізняються від інших учнів?

– Сильні учні приходять до ВНЗ і з інших шкіл, але наші діти вміють працювати. Вони ніколи не вчать уроки, наприклад, сьогодні, якщо завтра пара з даного предмета і теми. Вони точно знають, що готуватися треба після заняття, яке щойно відбулося, а не напередодні того, яке буде. Знають, як працювати в бібліотеці, з комп'ютерним варіантом бібліографії чи з усним, як підійти до вчителя, викладача, як з ним розмовляти. Бо, зазвичай, у студентів, велика проблема — спілкування.

Якщо говорити про те, як наші діти навчаються вчитися, то, мабуть, треба згадати про особистий ліцейний щоденник. Кожна дитина, яка приходить до нас, одержує спеціальний блокнот, який називають «НЛО». В ньому є відомості, як з ним працювати, він містить всі дані про навчальний заклад, є гімн ліцею, написаний теж ліцеїстом, орієнтири, яких ми дотримуємося. Це чотири основних принципи: самопізнання, самоорганізація, самореалізація, самовдосконалення. А ще - короткі відомості про викладачів, літературу, з якою потрібно ознайомитись за два роки. Щомісяця дитина складає свій план, у якому, визначає особисту мету. Наприклад, познайомитися з однокласниками та вчителями, найкраще зарекомендувати себе, звикнути до вчителів, отримати гарні оцінки з профільних предметів або й з усіх. Ми ніколи не підказуємо, що писати в щоденнику, просто запитуємо, що учень хоче зробити протягом місяця в ліцеї. Проявити себе дуже важливо в цьому віці: чи це досягнення в навчанні, чи виступає на ліцейному концерті.

Або самоорганізація - наприклад, учень не може рано вставати. В нас кожний день починається з години здоров'я, десять годин на тиждень відводиться на фізкультуру. Але це не фізкультура у звичному розумінні. Це може бути хореографія; шейпінг для дівчат і легка атлетика для хлопців. Потім ігрові види спорту, волейбол, баскетбол, далі - вправи на, гнучкість, на розтяжку тощо.

Самореалізація – як завгодно: від запрошення на свій день народження до будь-яких кроків назустріч іншим. Ліцеїст пише, що він у результаті очікує. Передбачено ще й розклад інших занять, Не тільки консультацій, творчих студій тощо. І, на окремій сторінці підсумки місяця. А поряд - сторінка вихователя. Там. можуть бути подяки; зауваження, побажання і повідомлення для батьків. Обов'язково - думка батьків. Ми просимо, щоб ці рядки були заповнені.

– Тобто кожен ліцеїст має визначитися, чого передусім хоче досягти...

– У нас кожна дитина обов'язково працює інтелектуально. Тим, хто ще не визначився, пропонуємо взяти участь у предметних олімпіадах ліцею. Щоб піти, скажімо, на міську олімпіаду, треба спочатку пройти ліцейну за будь-яких умов. Ми залучаємо наших дітей і до наукових конференцій, обов'язково публікуємо їхні твори.

– Чи робота ваших викладачів відрізняється від шкільної і університетської?

– Перед тим як зайти до студентської аудиторії, наші педагоги можуть перевірити все на учнівській, наприклад, методику викладання. У нас чотири математики – викладачі кафедри методики і психології викладання математики. Уявляєте який це для них багаж? До, речі,дітей навчають не тільки наші педагоги. Є така практика - «Візит професора». До нас приїздять кращі київські педагоги, ми замовляємо для них спеціальні курси. У нас налагоджено партнерські зв’язки з трьома навчальними закладами Києва. Наш ліцей є експериментальним майданчиком Інституту педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук.

Коли ми тільки ставали на ноги, всі наші програми, методичні розробки, пошуки проводилися через кафедри університету. Найголовніше те, що ліцеїстів університет забирає без екзаменів. Цей «карт-бланш» діє з 2000 року, коли зрозуміли, що на нашу «продукцію» немає рекламацій. Але контроль все одно є – коли ми проводимо державну атестацію в ліцеї. До складу екзаменаційної комісії обов’язково входять голови предметний комісій університету. І якщо комусь рівень знань не сподобався, він може записати окремо свою думку. З іншого боку, можуть записати і таке: особливо хотілося б серед студентів бачити таких-то учнів. Так ось, першого запису майже не зустрінеш, а другим списано всі протоколи.

У ліцеїстів є своєрідні залікові книжки. Абітурієнт до атестата додає цю книжку, і по ній можна судити, як він хотів стати, скажімо, вчителем. Крім цього, наші випускники захищають творчу роботу з будь-якої теми, навіть такої, яку запропонують самі. Мені запам’яталась така: «Казкотерапія як засіб переборення страхів дитини». Дівчинка, яка написала цю роботу, захищала її теоретично перед поважною комісією вузівських педагогів-психологів, а потім з тією самою комісією поїхала до школи-інтернату і результат демонструвався практично. До цього випускниця протягом року працювала з дітьми, які позбавлені батьківського піклування.

– За десять років роботи ліцею Ви вже визначилися, до чого і як Вам потрібно прийти, якими засобами. А що хотілося б змінити на краще?

– З самого початку були проблеми з правовим полем – ми не могли себе знайти в жодному реєстрі навчальних закладів. Там є або школа-інтернат, або ліцей, а школи-інтернату для обдарованої сільської молоді не передбачено. На щастя, цю проблему вже розв’язано. Ще одна, надзвичайно складна – з викладачами. Університетські викладачі, хоч і кандидати, хоч і доктори наук – все одно мали проходити атестацію. Психологічно це дуже складно. Та й робота наших викладачів оплачується так само, як учителів звичайної школи. І виходить: прийшов до нас кандидат наук, прочитав три лекції – і йому оплатили їх погодинно. Але якщо ти щодня ходиш викладати до ліцею, то ти вже звичайний учитель. А вузівському викладачеві треба платити як вузівському, він бачить перспективу, логіку науки. Це зовсім інша підготовка.

Найголовніша методична проблема - соціальний запит на учнів, яких ми готуємо. Наші ВНЗ не готові працювати з одиницями таких студентів. Скільки може бути випускників нашого закладу в аудиторії? Максимум п’ять. Вони йдуть на крок уперед.

Стосовно участі в олімпіадах. Не можна дітей, які навчаються в ліцеях при університетах, ставити на олімпіадах в одні рамки з іншими – де школу представляє одна дитина. Виходить, що ми «відтинаємо голови» найрозумнішим. Ми збираємо всіх кращих з області! Мабуть, доцільніше було б дати нам можливість виставити команду. Цю проблему має розв’язати Всеукраїнський оргкомітет олімпіад. Ще одну проблему повинні розв’язати самі навчальні заклади – це співпраця. Ми весь час шукаємо собі партнерів. Нині співпрацюємо з Київським русанівським ліцеєм. Це дуже корисна, взаємно цікава співпраця. На наступний рік домовилися з однією із польських та однією приватною українською школою міста Риги. Чекаємо, що відгукнуться колеги з інших регіонів України.

Розмову вела Ольга Коваленко, журналіст.
Категорія: ЗМІ про ліцей | Додав: tkachenko (26.09.2013)
Переглядів: 841 | Теги: стаття, ліцей, минуле, ЧОПЛ, ЗМІ | Рейтинг: 0.0/0