Головна » Статті » ЗМІ про ліцей

СЬОГОДНІ – ЛІЦЕЇСТ, СТУДЕНТ – ЗАВТРА
Джерело: Чернігівський ВІСНИК, 11 грудня 1998 року

П'ять років тому у Чернігові з'явився ще один навчальний заклад нового типу — Чернігівський обласний педагогічний ліцей. На відміну від існуючих уже шкіл-ліцеїв, його було створено при інституті. Це своєрідна перехідна сходинка від школи до вузу. Таким чином Чернігівський педагогічний інститут почав готувати для себе майбутні студентські кадри. Ще одна серйозна відмінність нового закладу від Існуючих полягала в тому, що ліцеїстами могли стати обдаровані учні лише сільських шкіл. Чому? Про це та про дещо інше з життя Чернігівського обласного педагогічного ліцею ми й спробуємо сьогодні розповісти. Адже за п'ять років свого існування він став престижним навчальним закладом області, підготував майже дві з половиною сотні студентів. Ліцей – експериментальний майданчик Академії педагогічних наук України у системі довузівської підготовки педагогічних кадрів.

"БЕЗ ДИРЕКТОРА ДОБРЕ, АЛЕ... "
На чолі ліцею з дня його народження і до сьогодні стоїть директор Галина Василівна Коломієць. Стосовно неї серед ліцеїстів побутує такий афоризм: "Без директора добре, але з нею краще...".

Саме на Галині Василівні лежить увесь тягар організаційної роботи, клопотів, пов'язаних з добором кадрів викладачів, ліцеїстів. Одне слово, вона є серцем ліцею.

Галина Василівна своєю невичерпною енергією не лише приводить у дію складний організм навчального закладу, а й надихає і тих, хто вчить, виховує, і тих, хто вчиться, виховується... Отож, перше слово їй:

— Ідея виникнення нашого навчального закладу була нагальною. Справа в тому, що до інституту вступало мало сільської молоді. Серед абітурієнтів було багато випускників сільських шкіл, але студентами ставали одиниці. Справа в тому, що рівень знань випускників міських шкіл був завжди набагато вищий, аніж їхніх сільських ровесників. Гадаю, не відкрию Америки, коли скажу, що в сільських школах непоодинокі випадки, коли, скажімо, фізику викладає учитель малювання, а математик чи хімік паралельно веде уроки історії чи англійської мови. Зрозуміло, що про глибину знань учнів за таких обставин говорити не доводиться. Отже, з одного боку існує проблема студентів з числа сільської молоді, а з іншого — педагогічних кадрів для села. Не розв'яжеш першу проблему — залишиться невирішеною друга. А щоб розв'язати другу, належить розквитатися з першою. Таке ось виходить замкнуте коло. Ми вирішили взятися за підготовку найбільш обдарованих сільських дітей до вступу в наш інститут. Бо, як відомо, лише "сільський" студент може згодом стати учителем сільської школи.

У 1993 році було створено перші ліцейні класи, в які ми набрали 40 учнів. А з наступного року розпорядженням тодішнього представника Президента в Чернігівській області Валентина Васильовича Мельничука нам було надано статус ліцею. Так все починалося...

ЛІЦЕЙ — ЦЕ МОНАСТИР...
Саме так, словом "монастир", визначають виховні засади цього навчального закладу його організатори. На час навчання ліцеїстів умовно ізолюють від суспільства. Ліцей — це своєрідна малесенька держава, де існують свої закони, свій гімн, свій кодекс честі, своя ідеологія, свої табу... Кожна людина, переконані тут, повинна жити у згоді з собою.

Ліцей — заклад родинної системи. А це означає — компактний за розташуванням (у ньому ліцеїсти навчаються і живуть), затишний і теплий за атмосферою, що панує тут, рівноцінний за правами і обов'язками для всіх, хто в ньому вчиться і живе. Викладацький актив підтримує щонайтісніші зв'язки з батьками учнів. "До нас вступають навчатися діти разом зі своїми батьками", — цю фразу доводилось чути в ліцеї з вуст багатьох. І це не просто слова. При вступі до цього навчального закладу майбутні учні складають іспити в три етапи: перший — це конкурсні випробування з предметів за обраною спеціальністю; другий — психологічний відбір (на співбесіді знайомляться з системою цінностей, особливостями мислення абітурієнта): третій — соціально-педагогічна бесіда викладачів з учнями та батьками одночасно. Часом два останні етапи можуть бути вирішальнішими, ніж перший, тобто рівень знань.

"Школа існує не для того, щоб навчити виживати у цьому житті, а для того, щоб змоделювати життя завтрашнє" — це одне з переконань педагогів ліцею.

— У суспільстві сьогодні панує одна Ідеологія. Наші ж діти працюватимуть завтра. А отже "завтра" належить будувати з чистою душею, світлими помислами, розумною головою. У ліцеї ми намагаємося створити ідеальну модель нового суспільства, — розповідає заступник директора з виховної роботи Наталія Іванівна Коваленко.

— А чи не важко буде вашим випускникам після романтики, піднесеності і високих помислів, які прищеплюються і панують у ліцеї, сприймати реальне життя з його складними проблемами? — не втримуюся від запитання.

— Наші учні бачать і розуміють його як в ідеалі, так і в реаліях за стінами навчального закладу. І їм належить самим обирати, що їм більше підходить, — долучається до розмови психолог ліцею Наталія Володимирівна Нудьга. — До того ж існує категорія вічних цінностей — совість, честь, порядність, гідність, доброта... їх необхідно виховувати і у XX і в ХХI столітті...

У ліцеї за основу взяли методику колективного творчого виховання педагога Ігоря Іванова. Від кожного, вважають тут, можна вимагати тільки те, що він може. Якщо говорити про стиль освітньо-виховного процесу, то він не однобокий. Серед викладачів — романтики і практики, прихильники традиційної народної педагогіки і елітарного методу освіти.

СЕКРЕТ ЧОТИРЬОХ "С" ТА НЛО

Педагогічне кредо ліцею зводиться, як тут говорять, до чотирьох літер "С". Що це означає? А ось що: самопізнання, самоорганізація, самореалізація, саморозвиток. Ліцеїст через пізнання самого себе, організовуючи належним чином свою працю, має самовдосконалюватися.

Це дуже важливо. Адже, як показує практика, діти не вміють вчитися, самостійно працювати над собою. І тут, у ліцеї, їх навчають вести облік бюджету часу, бачити та аналізувати себе і тих, хто поруч, допомагають їм оволодіти етикою спілкування, культурою поведінки.

— У нас навчаються кращі сільські діти — світлі, емоційно відкриті, з високою самооцінкою, улюбленці батьків та вчителів, — захоплено розповідає Галина Василівна Коломієць. — Тому ми хочемо, щоб їм було у нас цікаво і комфортно.

Для того, щоб реалізувати головне педагогічне кредо чотирьох "С", в ліцеї запровадили НЛО. Тільки не плутайте його з літаючою тарілкою! НЛО — це Незвичайний Ліцейний Організатор, тобто спеціальний щоденник для кожного учня. У ньому і гімн ліцеїста, І угода між навчальним закладом та батьками учнів, і педагогічні заповіді, і календар емоційного стану дитини, в якому щодня кожен з учнів, замальовуючи квадратики, вказує свій настрій. Червоний колір — радість, синій — засмученість. Самовдосконалюватись і самореалізовуватись допомагають культурно-освітні заходи: похід у театр, філармонію, на художню виставку, зустрічі з поетами, акторами, участь у театральній студи, яку веде актор Молодіжного театру Олексій Биш... У цих стінах особливий дух, особлива аура, що спонукає до творчості, реалізації здібностей.

ДВАДЦЯТКА ЗА ЗНАННЯ

У восьми класах ліцею навчається 198 учнів. Класи тут профільні, відповідно до факультетів університету: фізико-математичний, хіміко-біологічний, гуманітарний, спортивний. Незважаючи на те, що до навчального закладу вступають обдаровані сільські діти (50 відсотків з них мають відзнаки за навчання в школі), на перших порах вони "хворіють". Лише 80 відсотків ліцеїстів після першого семестру підтверджують свої шкільні знання. Вимоги в ліцеї значно вищі, аніж у звичайній школі. Та й викладачами тут 4 професори, 27 кандидатів наук, які готують собі майбутніх студентів не абияк! Конспектами лекцій, які читає ліцеїстам, скажімо, Алла Василівна Рудник, користуються навіть студенти п'ятого курсу. Тому не дивно, що серед учнів ліцею чимало переможців різних олімпіад, в тому числі і соросівської.

До речі, у цьому навчальному закладі своя, відмінна від інших, система оцінки знань. Найвищий бал за знання — двадцять, що відповідає шкільній "п'ятірці". І це не якась примха чи прагнення бути не такими, як усі. Таким чином педагоги морально захищають своїх учнів, підтримують їх авторитет серед ровесників, з якими вони раніше навчалися у загальноосвітніх школах. Адже різке погіршення в оцінках на перших порах навчання в ліцеї аж ніяк не означає, що вчорашні дев'ятикласники стали гірше вчитися. Просто ліцейна "трійка" часто буває вищою за "п'ятірку" у сільській школі. І вже після першого року навчання вчорашніх сільських дітей не впізнаєш! А про рівень отримуваних тут знань свідчить той факт, що сто відсотків учнів стають після закінчення ліцею студентами. І не лише Чернігівського педуніверситету, до речі, а й престижних столичних вузів. Ось така арифметика...

Отож чи легко бути ліцеїстами?

Напевне, не дуже. Зате цікаво. Адже кожен день приносить нові знання, робить впевненішим у собі, збагачує досвідом, вчить розумно спілкуватися, гідно жити. Пізнання і знання — то справжній скарб. Недарма ж і тиждень ліцею, який нещодавно відбувався в педагогічному університеті, мав назву "Скарби ліцею". Збагачуючись ними, сьогоднішні ліцеїсти завтра стають студентами...

Валентина МЕРКУЛОВА.

На знімку: ліцеїсти на заняттях. ФОТО В. ЯТЧЕНКА.
Категорія: ЗМІ про ліцей | Додав: tkachenko (25.09.2013)
Переглядів: 900 | Рейтинг: 5.0/1