Війна роз'єднала родини, змінила звичний плин речей, зруйнувала плани. Усі ми зупинилися 24 лютого і вже два місяці живемо у цій реальності. Але всі робимо максимум для того, щоб наблизити перемогу.
Багато наших учнів та учениць виїхали за межі свого регіону чи країни загалом. Тепер вони вчаться в польських, німецьких, чеських, британських школах й асинхронно в ЧОПЛ. А разом з тим займаються просвітницькою роботою щодо війни в Україні.

Свою історію розказали учениці ІІ курсу Оля та Оксана Рутти. Ці сміливі дівчата зараз у Німеччині, мають спікерок англійської у США, але всім серцем з Україною. Як каже Оксана, треба бути пильними до можливостей. Інколи вони надходять несподівано.

***********************************************

Дорога з дому виявилася емоційно насиченою. Усім нелегко покидати домівку та рідних на невизначений термін, особливо, якщо не знаєш, що робити далі, як влаштуватися у новій країні. Нам допомагали волонтери, як і українські, так й іноземні. Великим плюсом було те, що ми можемо спілкуватися англійською мовою. Таким чином, ми допомагали з перекладом нашим українцям, а також спілкувалися з іноземцями.

Ми живемо неподалік Мюнхена в німецькій сім’ї. Вони зустріли нас дуже привітно, хотіли допомогти українцям. Проводимо багато часу разом, особливо з дітьми. Їздимо на акції й мітинги.

Перший наш мітинг був на Європа-плац перед російським консульством в Мюнхені. Люди приносили речі на кшталт тих, які мародерять російські військові. Мародерство є військовим злочином, винні повинні бути притягнуті до відповідальності. Деякі німці, проїжджаючи на машинах, нам сигналили, висловлюючи таким чином підтримку; кричали «Слава Україні!» Але був випадок, коли один чоловік викрикнув з вікна авто (на німецьких номерах) «Смерть бандерівцям!». Організатори акції згодом написали заяву на нього.

Ті речі, які люди принесли з собою, плакати та інше ми склали в одну коробку, яку організаторка надіслала поштою на адресу консульства рф.

Друга акція протесту, яку ми відвідали, проходила під назвою „Негайне ембарго на імпорт енергетичних товарів з росії“ напроти Промислово-торгівельної палати Мюнхена.

Ще один мітинг - «Разом проти війни» на Одеонсплатц, одній з головних площ Мюнхена. Людей було чимало. Однак, коли запрошені учасники виступали зі своїми сильними промовами, били дзвони Театінекірхе (нім. Theatinekirche), таким чином перешкоджаючи цьому. Складалося враження, що це робили навмисно, протягом всієї акції це траплялося неодноразово.

Прикро було бачити чоловіка з плакатом Russia ist terrorist Stadt (укр. «росія – країна-терорист»), який у такий спосіб прагнув привернути увагу перехожих німців, але часто не отримував навіть погляду у свій бік.

Кожна акція починається з Гімну України і наших національних гасел. Також була хвилина мовчання за загиблими у цій війні. Вразило виконання «Пливе кача». Так важливо чути щось рідне за межами України. Це підбадьорює й додає сили.

Організатори акцій завжди наголошують на тому, що такі зібрання мають значення. Чим більше людей залучено, тим потужніше все є.

Відвідали могилу Степана Бандери. Як і всі свідомі українці, дуже хотіли подивитися на цю відому могилу, так багато останній час розповідали про неї. Там ми зустріли волонтерку з Черкас, яка прибирала місце поховання Степана Бандери, а також могилу його дочки Наталки Куцан-Бандера.

Взагалі там було багато українців. Такі відвідини завжди піднімають дух й українську гордість. Пишаємося бути українцями і віддаємо належне тим, хто наближав і наближає Україну до перемоги.

На мітингах знайомимося з українцями з різних міст. Ділимося корисною інформацією, обмінюємося контактами. У цей час важливо підтримувати один одного.

Навіть за кордоном необхідно робити все можливе для перемоги.