Головна » Бренд ліцею» ЛІЦЕЙ ВІДІГРАВ ДУЖЕ ВЕЛИКУ РОЛЬ У ТОМУ, ЯКОЮ Я СТАЛА
09:18
ЛІЦЕЙ ВІДІГРАВ ДУЖЕ ВЕЛИКУ РОЛЬ У ТОМУ, ЯКОЮ Я СТАЛА

7 квітня увесь світ відзначав День здоровя. Ми вирішили продовжити проєкт «Бренд ліцею» в цьому напрямку й поспілкувалися з людиною, яка безпосередньо турбується про здоровя, сімейним лікарем, випускницею ліцею Наталією Фурлетовою (Палій). Нагадаємо, що попередній матеріал стосувався також лікарок – двох чудових сестер Вікторії та Анжеліки Непотрібних.

Висвітлюючи тему медицини, спілкуючись із дівчатами, професіоналками своєї справи, ми не можемо не зауважити – лікарям ДУЖЕ потрібна підтримка як держави, так і наша, пацієнтів. Особливо тепер, у ситуації з поширенням Covid-2019. Адже вони першими зустрічаються з захворюванням, не маючи жодного захисту й гарантій. А ще – мусять вислуховувати відвідувачів, часто вибагливих та грубих. Робити це  цілодобово, адже багато з них переконані – сімейний лікар працює завжди. Не кажучи вже про умови праці, забезпечення державних поліклінік і амбулаторій. Тож, якщо читаєте цей текст, пригадайте всіх хороших лікарів, їх так багато. Одна з них – це Наталія. І про неї, як бренд ліцею, наша історія.

Наталія Фурлетова (Палій) – випускниця 2012 року хіміко-біологічного профілю ліцею. 10 років після закінчення ліцею, як каже Наталя, пройшли дуже яскраво й насичено, в основному за навчанням. Між навчанням проскакувало особисте життя. Зараз ситуація майже така сама – особисте життя проскакує між роботою. Заміжня. Із захоплень – малювання, гра на блокфлейті, пише оповідання, які нікому не показує. А ще – рослини на своїй присадибній ділянці. Працює сімейним лікарем в Киїнській амбулаторії (Киїнська громада, Чернігівський район).

ТРИВАЛИЙ ШЛЯХ НАВЧАННЯ. Закінчила Київський національний медичний університет імені О.О.Богомольця у 2018 році,  інтернатуру – у серпні 2020 року. Проходила її в Районному центрі первинної медико-санітарної допомоги, Чернігівській районній лікарні, попрацювала в тубдиспансері, на швидкій. Загалом медична практика під час інтернатури дуже відрізняється від роботи лікаря.  Там за всіма діями хтось спостерігає. Фактично, пацієнтів немає. Ти не несеш відповідальність. Тепер, під час роботи в амбулаторії – це у всій красі. Відповідальність – біль усіх сімейних лікарів. Вона має ділитися між вузькими лікарями, самими пацієнтами й лікарями, між державою й громадянами. А виходить, що сімейний лікар повинен обслуговувати фактично й хірургічні патології, і немовлят, і людей похилого віку. Особливо в ситуації з ковід, коли прийом вузькими спеціалістами обмежений.

СТАТИ ЛІКАРЕМ – ЦЕ НЕ МРІЯ ВСЬОГО ЖИТТЯ. Вирішила про це в останній день перед подачею оригіналів документів у виш. Хоча мама говорила, що я з дитинства хотіла всіх лікувати. Взагалі дуже подобалася біологія, природничі науки, хотіла займатися науковою діяльністю або творчістю. Подавала документи на інженерні спеціальності: в НУБІП на ветеринарію й садово-паркове господарство, Національний університет «Чернігівська політехніка» на харчові технології і, звісно, медичний університет імені О.О.Богомольця на лікувальну справу. Обрала останній. Можливо, одним із факторів, який спонукав обрати медичний університет є втрата тата, коли вступала в ліцей. Таким чином вирішила допомагати іншим людям.

ЗМІНЮВАЛА ДУМКУ ПРО МАЙБУТНЮ ПРОФЕСІЮ під час навчання в ліцеї та університеті майже щодня. І зараз продовжую це робити (сміється).

ЗРАЗОК ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ – група людей, декілька викладачів з університету, яким було не байдуже, що буде з нами, студентами, після закінчення вишу. І мій чоловік, який допоміг витримати навчання, а зараз підтримує під час роботи лікарем.

РОЗЧАРУВАННЯ У ПРОФЕСІЇ, звісно, є. Це занадто вимогливі пацієнти – і далеко не бабусі, які є частими відвідувачами. Їм можна багато чого вибачити, дивлячись на вік та діагнози. У кожній із таких пацієнток можна побачити свою бабусю. Більше розчаровують молоді й здорові, які починають вести себе зверхньо. Коли називають «врачіха», «обслуговуючий персонал». Зачіпає, болить, адже стільки витратили фізичних і духовних сил, щоб здобути освіту. Хотілося б відповідного ставлення.

ЛІЦЕЙ ВІДІГРАВ ДУЖЕ ВЕЛИКУ РОЛЬ У ТОМУ, ЯКОЮ Я СТАЛА. Попри перевтому – я щаслива людина. Завдячуючи ліцею я навчилася організувати себе. Це найбільше відчувалося на перших курсах університету. Уміння жити в колективі, адаптуватися. Згадую тренінги й медитації Наталії Нудьги, психолога. Це допомого у спілкуванні з людьми. І досі цікавлюся цією темою. Друзі, звісно. Із ними спілкуюся й зараз. Але найбільше – гарний рівень знань. Пройшла в усі університети на бюджет, залишилося вибрати, куди найбільше хочу. У моїй школі теж хороший рівень, але саме з профільних предметів рівень знань підняла в ліцеї.

ІЗ ЛІЦЕЮ ЗАЛИШИЛАСЯ ЗВИЧКА ПРАЦЮВАТИ В СУБОТУ.

МОЖУ ПОРАДИТИ ЛІЦЕЇСТАМ насолоджуватися життям, берегти себе й брати відповідальність за себе на себе. Як лікаря дуже дратує, коли людина безвідповідальна – вона забирає час у лікаря, оточуючих. А сама робити нічого не хоче. Раджу розуміти, чого хочете, іти до своєї мети. Трохи прислухатися до оточуючих, але більше слухати себе.

Малюнки – Наталії Фурлетової. Фото надані також Наталією

Категорія: Бренд ліцею | Переглядів: 237 | Додав: admin_ | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
avatar